Походження англійського слова cat, давньоанглійського catt, як вважають, походить від пізньолатинського слова cattus , яке вперше було використано на початку VI ст. Пізньолатинське слово може бути отримане з невстановленої африканської мови. Нубійське слово kaddîska 'дика кішка' та нобіїнське kadīs є можливими джерелами чи когнатами.
із народнолат. cattus «дика кішка» (починаючи з IV ст. н. е.).
Слово «кішка» у російській мові є димінутив від ін. -російськ. слова кот'ка, яке, у свою чергу, походить від іменника «кіт» і є спорідненим лат.
Ф. Фаїзов зводить фольклорний родовід Кота Казанського до марійської легенди про облогу Казанського кремля в 1552 військами царя Івана Грозного – «Як марійці перейшли на бік Москви», де придворний кіт казанського царя (хана) виступає рятівником господаря, попереджаючи його про підкоп під кремлівську стіну.
Походження: грецьке. Значення чистий. Від домашніх вихованців до джунглевих королів, коти були обожнювані і навіть вважалися священними з давніх часів, що робить Кет казковим котячим прізвиськом для дитини. Це жіноче ім'я є прізвиськом для Катерини та її варіантів, отримуючи значення "чистий" від давньогрецького katharos .
Відомо, що предком домашньої кішки був степовий кіт Felis silvestris lybica — він і зараз мешкає у степових, пустельних та частково гірських районах Африки, Передньої, Середньої та Центральної Азії, у Північній Індії, Закавказзі та Казахстані. У 2007 році вдалося встановити, що всі сучасні кішки походять саме від нього.
Котячі голови, витатуйовані на грудях, характеризують їхнього володаря як хитру та безпринципну особистість, яка може легко втертися в довіру. А російська абревіатура "KOT" означає "корінний мешканець в'язниці".
Так, слова «кіт» та «кит» мають свою історію. Назва кота походить від давньої німецької лексики «kattuz». Під час Римської імперії це слово почало вживатися в Латинській мові як «cattus», що призвело до його використання європейськими мовами.